Рекомендації Ради Європи № R (2002)2 від 21 лютого 2002 року “Про доступ до офіційних документів”

Комітет Міністрів Ради Європи, згідно зі статтею 15(b) Статуту Ради Європи –

Зважаючи на те, що завдання Ради Європи полягає у досягненні більшої єдності її держав-членів задля забезпечення та реалізації ідеалів та принципів, що є їх спільним надбанням,

Пам’ятаючи, зокрема, про статтю 19 Загальної декларації прав людини, статтей 6, 8 та 10 Конвенції Ради Європи “Про захист прав людини та основоположних свобод” 1950 р., Конвенцію ООН “Про доступ до інформації, участі громадськості в процесі вироблення рішень та доступі до правосуддя в питаннях, коли йдеться про захист довкілля” від 25.06.1998 р., Конвенцію РЄ № 108 від 28.01.1981 р. “Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних”, Декларацію “Про свободу вираження поглядів та інформації” від 28.01.1982 р., а також Рекомендації № R (81)19 “Про доступ до інформації, яка знаходиться в розпорядженні державних органів”, Рекомендації № R (91)10 “Про передачу третім особам персональних даних, які знаходяться в розпорядженні державних органів”, Рекомендації № R (97)18 “Про захист персональних даних, які збираються та записуються для статистичних цілей”, а також Рекомендації № R (2000)13 “Про європейську політику доступу до архівів”,

Зважаючи на важливість у демократичному суспільстві відкритості органів державної влади та готовності їх надавати інформацію яка становить суспільний інтерес,

Зазначаючи те, що широкий доступ до офіційних документів на основі рівноправності та відповідно до чітких правил:

- дозволяє громадянам виробити адекватне бачення та сформувати критичні погляди щодо стану суспільства, у якому вони живуть, та щодо органів влади, які ними керують,

- сприяє більшій дієвості та ефективності адміністративних органів і допомагає підтримувати їх цілісність, усуваючи ризик корупції,

- є чинником, що підтверджує легітимність органів управління як державних служб і посилює довіру громадськості до органів державної влади,

Стверджуючи, відповідно, що держави-члени повинні докласти максимум зусиль з тим, щоб забезпечити громадянам доступ до інформації, яка міститься в офіційних документах, за умови охорони інших прав та законних інтересів,

Підкреслюючи, що викладені нижче принципи є мінімальним стандартом і їх слід сприймати без упередження тими національними законами та підзаконними актами, у яких уже зараз визнається більш широке право доступу до офіційних документів,

 

 

Видання НДІІП

Вибрані видання