УДК 346.91
|
Шніт А.В.,
|
здобувач вченого ступеня, кафедра цивільного права
Інституту права ім. Володимира Великого
|
||
|
|||
|
Постановка проблеми. Розвиток ринкових відносин в економіці України призвів до необхідності використання такої загальновизнаної організаційно-правової форми функціонування корпоративного сектору (підприємницьких структур), як акціонерні товариства, холдингові компанії. Порядок їх створення, діяльності та ліквідації в Україні регулюється переважно господарським законодавством. Зокрема, Господарським кодексом України, законами України “Про акціонерні товариства” (далі – Закон про АТ), що набрав чинності 30 квітня 2009 р., “Про холдингові компанії в Україні” від 15.03.06 р. № 3528-IV, “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.06 р. № 3480-IV та ін. актами, включаючи відомчі документи корпоративного управління, наприклад, Положенням про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.06 р. № 1591.
Метою статті є дослідження моделей корпоративного управління в Україні.
Виклад основних положень. Сукупність відповідних норм господарсько-правових актів, що регулюють порядок створення, діяльності та ліквідації, злиття чи поглинання корпоративних підприємств, будемо розглядати як їх господарсько-правове забезпечення. Господарсько-правове забезпечення корпоративних підприємств може інтерпретуватися і як модель бажаного стану здійснення зазначених процесів. Під моделлю інформаційної системи забезпечення корпоративного управління розумітимемо систему, яка дає інформацію, уявлення про іншу систему, об’єкт, що досліджується. Доцільність інтерпретації відповідної частини господарського законодавства як моделі порядку створення, діяльності та розвитку (ліквідації, злиття чи поглинання) корпоративних підприємств викликається потребами практики, необхідністю підвищення якості цього забезпечення. Вирішити наявні проблеми, що виникають на практиці і пов’язані зі створенням, діяльністю та розвитком корпоративних підприємств, можна за рахунок застосування спеціального інструментарію, зокрема, моделювання зазначеного процесу, з наступним вибором для закріплення у правових нормах найкращої, оптимальної моделі того чи іншого процесу…
|
|||
