С.В. ДЯЧЕНКО. Правове становище арбітражного керуючого

УДК 342.98:343.83

С.В. ДЯЧЕНКО, старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін
Національного університету державної податкової служби України
    
  Анотація.Про вдосконалення інституту банкрутства в контексті оптимізації підприємницької діяльності арбітражного керуючого.
Аннотация.О совершенствовании института банкротства в аспекте оптимизации предпринимательской деятельности арбитражного управляющего.
Summаry.On improvement of insolvency institute in the aspect of optimization of business undertakings of arbitral manager.
Ключові слова.арбітражний керуючий, ліцензування, банкрутство, ліквідація.
 
 
Важливою і центральною фігурою процедури банкрутства є арбітражний керуючий [2, с.13-15]. Через нього відбувається реалізація зв'язку між боржником, кредиторами і господарським судом. Від дій арбітражного керуючого залежить подальша доля боржника.
Автор, виходячи зі свого багаторічного досвіду роботи в системі припинення юридичних осіб, вивчивши і узагальнивши правову базу та досвід роботи в цій сфері, висловлює своє бачення проблем у діяльності арбітражного керуючого, вносить практичні пропозиції щодо вдосконалення цієї діяльності.
Арбітражний керуючий - це фізична особа, яка призначається господарським судом для здійснення (проведення) процедур банкрутства та виступає в трьох якостях: розпорядника майна, керуючого санацією і ліквідатора. Закон установив особливі вимоги до кандидатури арбітражного керуючого. Насамперед, це повинна бути фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, що має спеціальні знання, має відповідну ліцензію і не є зацікавленою особою у відношенні боржника і кредиторів.
Призначення арбітражного керуючого здійснюється, в основному, за клопотанням кредитора чи комітету кредиторів. Варто погодитися з думкою А. Волкова, Т. Гурової і В. Титова, що інститут арбітражного керування - це цивілізований спосіб перерозподілу власності. Руками арбітражних керуючих, наділених значними повноваженнями, керують регіональні адміністрації, різноманітні фінансово-промислові групи і, звичайно, групи кредиторів [3, с.18-24].
І. Самошотом висловлювалося судження про те, що "арбітражний керуючий свою діяльність повинен здійснювати на підставі договору про надання послуг як суб'єкт підприємницької діяльності і в подальшому такий договір повинен бути затверджений господарським судом. На наш погляд, виходячи з багатолітньої особистої практики, ніякого договору тут не повинно бути. Є рішення суду і є розмір послуг, установлений законом. Договір у цій ситуації зайвий" [4, с. 81].
Оплата праці розглянутої особи встановлюється і виплачується в розмірі, установленому комітетом кредиторів. Вже на сьогоднішній день склалася ситуація, коли в кожного великого кредитора завжди є декілька "своїх кишенькових" арбітражних керуючих. Незважаючи на те, що кандидат на посаду арбітражного керуючого формально є незацікавленою особою, фактично він буде "керованим", тому що реально представляє і діє від імені групи кредиторів…
 

 

Видання НДІІП