ЦИМБАЛЮК О.В., Визначення інформації як об’єкта права у законодавстві україни

ЦИМБАЛЮК О.В.,

студентка факультету соціології і права

Національного технічного університету України

“Київський політехнічний інститут”  

 

 

        Постановка проблеми. Розв’язання проблеми визначення інформації як об’єкта права у законодавстві України на теоретичному рівні є потребою практики. Стосовно цього можна розглядати подібну за змістом мудрість, що існує у різних народів: визначившись у поняттях, людство вирішить половину своїх проблем. Саме тому у багатьох мовах велика увага надається тлумаченню, визначенням, дефініціям слів, категорій, термінів, їх нормативному закріпленню як основі тезауруса, що забезпечує комунікацію між людьми.

        При становленні інформаційного права як комплексної галузі юридичної науки постала теоретично-практична проблема – визначення інформації як консолідованого за змістом поняття, адже воно, серед іншого, є основою предмета цього права. Універсальне у юридичній науці розуміння змісту інформації не тільки на рівні образу, а й у формулюванні відповідним чином повинно екстраполюватися і на практику сфери суспільних відносин як об’єкта права. Однозначне розуміння його дозволить уникати непорозуміння, казусів, вирішувати колізії, а отже – і зменшувати несвідомі правопорушення, вирішувати делікти, де інформація є предметом посягання чи вчинення них. Уніфікована юридично дефініція інформації має відповідним чином вкладатися в основу змісту її видів, різновидів, підвидів, груп, класів і т. д., зокрема у тих визначеннях де видові ознаки інформації починаються з таких конструкцій, як “…інформація…– це … інформація…”. Наприклад: статистична інформація – документована інформація, призначена для подання кількісної оцінки масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства; масова інформація – інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб…

 

Повний текст статті.