ЦИМБАЛЮК В.С., Науково-освітнє право України: методологічні, концептуальні, доктринальні положення до стратегії державної політики розвитку країни (стор. 173-180)

УДК 340

Цимбалюк В.С.,
доктор юридичних наук, с.н.с., завідуючий науковим
відділом теорії та історії інформаційного права
Науково-дослідного інституту інформатики і права Національної академії правових наук України
 
 
Анотація. У статті пропонуються до розгляду окремі результати дослідження науково-освітнього право України: його методологічні, концептуальні, доктринальні положення для удосконалення законодавства, як основи стратегії державної науково-освітньої політики інноваційного розвитку країни в умовах формування Глобального Суспільства Знань, як сегменту Глобального Інформаційного Суспільства.
Ключові слова: право, наука, освіта, науково-освітнє право.
Аннотация. В статье предлагаются к рассмотрению отдельные результаты исследования научно-образовательного права Украины: его методологические, концептуальные, доктринальные положения для совершенствования законодательства, как основы стратегии государственной научно-образовательной политики инновационного развития страны в условиях формирования Глобального Общества Знаний, как сегмента Глобального информационного общества.
Ключевые слова: право, наука, образование, научно-образовательне права.
Summary. The article offered to the individual results of the study of scientific-educational Law of Ukraine: its methodological, conceptual, doctrinal provisions to improve legislation as the basis for the strategy of public policy research-educational innovation development in the emerging Global Society of Knowledge, as a segment of the Global Information Society.
Keywords: law, science, education, scientific-educational law.
 
 
       Постановка проблеми. За часів новітньої історичної незалежності України активно серед наукової, освітянської, науково-освітянської громадськості, політиків йдуть дискусії, полеміки, суперечки стосовно державної політики у сфері науки, освіти, просвіти, виховання громадян, як проявів подальшого розвитку національної культури, що сформувалася на єдності багатоманітностей проживаючих у країні її громадян. При цьому розвій думок, ідей стосовно подальшої долі науки та освіти поширюється від концепцій їх національної меншовартості, ущербності стосовно Західних чи Східних країн, до возвеличення власних здобутків з відкиданням можливих окремих недоліків. З цього випливає перша проблема, що можна сформувати у питанні: де істина між правдами, що обґрунтовуються різними їх апологетами?
        Друга проблема випливає з того, що в умовах економічної, соціальної та політичної кризи в Україні окремими особами «козлом-відбувайлом» всіх негараздів в країні робиться вітчизняна наука та освіта, їх організація та здійснення як проявів, видів суспільної інформаційної діяльності. При цьому такі «критики» кивають на організацію науки і освіти у передових економічно розвинутих країнах Західної Європи, США, Китаю, Японії, мовляв, от у них все добре, тому вони і лідери глобального розвитку...
 

 

Видання НДІІП

Вибрані видання