УДК 34.01
| В.М. БРИЖКО, | кандидат юридичних наук (Ph.D), старший науковий співробітник | ||
З точки зору загальної теорії наукознавства методологія - це учення про методи пізнання, які передбачають застосування сукупності наукових принципів, засобів, способів, прийомів пізнання та їх певної послідовності для виконання наукового дослідження, або схема, план вирішення поставленого завдання [1, с. 115].
Основною метою методології як фундаментальної системи отримання знань є формування понятійного апарату, підходів, що однозначно застосовувалися б у різних галузевих науках і практиці, пов'язаної із дослідженням, розумінням та організацією конкретних сфер людського життя, моделювання контрольованих перспектив його розвитку й упорядкування. Основне завдання методології у конкретній галузі (сфері, напрямі) людської діяльності полягає у пошуку відповідей на питання чи то теоретичного пізнання, чи то практичного досвіду, чи то пошуку меж цього пізнання. Як свідчать наукові джерела, сьогодні науковці знаходяться у пошуках шляхів формування міжгалузевого фундаментального напряму наукових досліджень як основи загальної методології [2].
Метою роботи є узагальнення поглядів на основні напрями та перспективи розвитку теорії права.
Методологія теорії права є системою особливих принципів, способів та прийомів вивчення загальних закономірностей виникнення, становлення і розвитку правових явищ. Для права властиве наявність не одного окремо взятого принципу, способу або прийому в дослідженні предмета, а їх сукупність в застосуванні. Основними у методології дослідження теорії права є принципи [3]:
історизм. Він означає розгляд існуючих соціальних та правових явищ не тільки під кутом зору справжнього їх стану, а й з позицій минулого та передбачуваного майбутнього. Вельми важливими при цьому є відповіді на питання, що стосуються причин і умов виникнення права, основних чинників його становлення та розвитку в теперішньому часі і минулому, основних перспектив та тенденцій їх еволюції в майбутньому;
різнобічність. Основне значення його полягає в тому, щоб досліджувати правові явища не самі по собі, а в їх взаємозв'язку та взаємодії з іншими явищами, що співвідносяться з ними…
|
|||
